Історична довідка

Перший районний Будинок культури(рай-сарай)

         Більш ніж семидесятирічна історія Барвінківського районного Будинку культури розпочалася у вересні 1943 року, як тільки відгриміли бої на барвінківській землі. Жителі радо зустрічали своїх визволителів. Всюди лунали пісні. Люди танцювали поруч із танками та гарматами, обійнявшись із червоноармійцями. Радість визволення була на всіх одна. І вона нуртувала, вихлюпувалась через край. Хотілося співати, хотілося творити. Напівголодні, напівроздягнені люди пішли у поле, стали до верстатів, бо війна ще не скінчилася, і допомога кожного нашій армії була вкрай необхідною.

         Але що це? Крізь гуркіт дизелів, стукіт молотків лунає пісня. І після напруженого робочого дня барвінківчани потягнулися на вогник районного клубу, який почав свою роботу через дев’ятнадцять днів після того, як останній окупант залишив наше місто. Непростий тягар випав на долю тих, хто стояв у джерел відродження творчих доробків барвінківчан. Але їм не треба було агітувати йти до клубу, брати участь у гуртках. Той, хто не зачерствів душею, сам ішов на репетиції. І ось уже створений перший драматичний колектив, потім танцювальний, вокальний…І пішло, завирувало життя у першому клубі, який в народі лагідно називали «рай - сарай». Минали роки. І ось у 1956 році барвінківчани  отримали нову будівлю районного Будинку культури. Кожен з працівників, кожен учасник художньої самодіяльності проніс у своєму серці святу любов до мистецтва, яка допомагала у важкий післявоєнний час підняти рідний край з руїн, наповнити його сміхом і співом.

         Чим же займався творчий колектив районного Будинку культури? За записом в архівах, « ...районний Будинок культури є методичним центром клубної роботи у районі, проводить культурно-просвітницькі і масові заходи, організовує гуртки самодіяльності: баяністів, драматичний, танцювальний, вокальний, курси крою і шиття, машиністок та інші…» Клуб завжди намагався і намагається виконувати свою основну функцію – виховувати покоління.

Зараз дуже часто можна почути : «Які пісні?! Життя важке…» Люди добрі, не буде культури – не буде нації. Це об’єктивний закон, підтверджений сторіччями. Давайте згадаємо ті часи, коли ми просто збиралися на вулицях, співали, танцювали, залюбки йшли в клуб. То була наша справжня духовність.

Відродити її – ось основна задача районних Будинків культури!